Мовно-літературна галузь

Правила переносу слів з рядка в рядок

Основні правила переносу слів
№	Правила	Приклади
1.	Частини слів з одного рядка в другий переносяться за складами	ка-лач, ве-чір, Ма-лан-ка
2.	Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься	Ма-рія (а не Марі-я), на-ція (а не наці-я)
3.	Не розривають при переносі йо, ьо	га-йок, зна-йо-мий, ко-льо-ри, ба-дьо-рий
4.	Апостроф, знак м’якшення, знак переносу, розділові знаки (крім тире) не переносяться в наступний рядок.	хлоп’- ята ( а не хлоп-’ята), слизь- ко  (а не слиз-ько)
5.	Не розривають сполучення літер дж, дз, які позначають один звук.	грин-джоли (а не гринд-жоли), за-дзвеніти (а не зад-звеніти)
6.	Не можна переносити прізвища, залишаючи в попередньому рядку ініціали, складноскорочені слова:	І.Я.Франко (а не І.Я.-Франко), ООН (а не О-ОН), АЕС (а не А-ЕС)

Поділ слова на склади

    Поділ слова на склади характерний для української мови. Цю тему необхідно засвоїти всім, хто вивчає українську мову, адже вона дуже важлива. Поділ слів на склади ліг в основу правил переносу частин слів із одного рядка в інший. 

   

   Склад – це частина слова, яка вимовляється одним поштовхом повітря.

Склад може складатися тільки з одного голосного звука (о-ме-га, а-рі-я) або з голосного й приголосних (ма-ти, лам-па).

У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Слова бувають:

• одно-складові (хрущ, ківш, ніч);
• двоскладові (ти-хий, роз-мір);
• багатоскладові (ве-че-ря-ти, не-на-сит-ність).

Склади бувають

   відкриті  - закінчуються   на голосний звук  не-бо, свя-то                         
   закриті – закінчуються на приголосний звук  ан-гел, муд-рець

                  

Діалог 

Діалог – це розмова двох людей. 
Діалог складається з реплік. 
На письмі  кожна репліка пишеться з нового рядка, з великої літери, перед нею ставиться тире.

Наголос

   Наголос — виділення голосом одного зі  складів слова.

В українській мові слова можуть мати наголос на певному складі. Тоді голосний звук і склад із цим звуком вимовляються з більшою силою голосу. Цей голосний звук і склад називаються наголошеними. Решта голосних звуків і складів називають — ненаголошені.

На письмі наголос позначається символом ' над наголошеним голосним : го́лос, голосни́й, наголо́шений. 

   У чеській, ісландській та естонській мовах завжди наголошується перший склад: д у́ б е к (дубок), у польській та грузинській — передостанній: чло́век (чоловік), у французькій, вірменській та узбецькій — останній: одеколо́н. 

   В українській мові наголос рухливий, тобто можуть наголошуватися різні склади: го́лос, варення, по́милка, поми́лка. 

Щоб запам’ятати наголос у слові, треба правильно проговорити слово декілька разів

   Наголос виконує важливу роль, адже він допомагає розрізнювати значення слів так само, як це роблять звуки мови. За допомогою наголосу можна навіть змінити значення слова (за́мок, замо́к, ко́си, коси́), утворюються слова-омоніми, значення яких визначаються змістом речення.

Текст

  Текст — немов будинок. Він має свій початок. Будинок починають споруджувати з фундаменту. Текст починають будувати з одного чи кількох ре­чень, що становлять його початок, або зачин. У зачині коротко повідомля­ється те, про що йтиметься в тексті. Далі у будинку зводять стіни, у тексті — складають основну частину. З неї ми дізнаємося про основне, головне, про що хотів повідомити автор у тексті. Будинок завершується дахом. А в текстах має бути висновок. Це кінцівка тексту.

Текст - це зв’язані за змістом речення.

У тексті речення розміщені в певній послідовності.

До тексту можно дібрати заголовок.

Будова тексту -  зачин, основна частина, кінцівка.

Нова частина тексту починається з абзацу.

Речення

Речення – це одне чи кілька слів, які виражають певну завершену  думку.

Алфавіт

   Сукупність букв кожної мови, які розміщенні в певному порядку, називається – алфавітом.

  Український алфавіт складається з 33 букв. З них 32 літери передають на письмі звуки мовлення, а ь (м’який знак) позначає м’якість приголосних на письмі. 

  Букви бувають друковані й писані.

  Звук – це найменша одиниця мовного потоку. Із звуків утворюються слова. Звуки утворюються за допомогою мовного апарату. При утворенні одних звуків бере участь лише голос ([а, о, у, е, и, і]); під час творення інших – голос і шум або тільки шум ([д, л, ш, ч, м, н, к...]. 

Звуки, які утворюються лише голосом, називаються голосними.

Звуки, які утворюються голосом і шумом або тільки шумом, називаються приголосними.

  Рух і положення мовних органів при вимові певного звука називається його артикуляцією.